АЛАЛІЯ

         Алалія – тяжке порушення мовлення, відсутність або недорозвиток мовлення, яке виникає внаслідок  органічного ураження центральної нервової системи.

        Алалія – системний недорозвиток мовлення, при якому порушені усі його сторони (фонетико-фонематична, лексико-граматична, синтаксична). При алалії  мовлення зовсім не розвивається або розвивається з грубими відхиленнями. В залежності від того, які мовленнєві центри ули уражені розрізняють сенсорну і моторну алалії.

     Сенсорна алалія  обумовлена ураженням центрального відділу мовнослухового аналізатора. Сенсорну алалію характеризує важке недорозвинення сприйняття мовлення, і як наслідок недорозвинення власного мовлення дитини. Тобто при збереженому слуху  дитина не оволодіває розумінням мовлення. При сенсорній алалії дитина погано розуміє, або ж не розуміє зовсім звернену мову. Тобто, дитина чує мовлення, але не може розуміти, що саме їй говорять. Таких дітей часто направляють на аудіограму (перевірку слуху), але вона підтверджує, що слух у дитини в нормі. Для того, щоб привернути увагу сенсорного алаліка необхідно попасти в його поле зору, доторкнутися до нього, тобто використання лише звукового впливу на нього є недостатнім. Для таких дітей важливу роль відіграє конкретна ситуація. Так, у звичайній домашній обстановці сенсорний алалік може бути спокійний, спостережливий, багато «лепече». Тоді, як в незнайомому місці він або стає сильно збудженим (стукає, кричить), або ж навпаки стає загальмованим. В деяких випадках сенсорний алалік розуміє деякі прості побутові слова, але достатньо вжити ці слова у розгорнотому реченні – і він вже не сприймає його. Часто у сенсорних алаліків відмічається ехолалія (автоматичне повторення слів, що вимовляються ким-небудь з його оточення), але такі автоматичні повторення не усвідомлюються і не закріплюються. Спроби викликати повторне вимовляння таких слів виявляються безрезультатними. Частіше за все замість відповіді на питання дитина повторює саме питання.

     Сенсорна алалія зустрічається не часто. В більшості випадків зустрічається змішана форма алалії – сенсомоторна.

         Моторна алалія  обумовлена ураженням центрального відділу мовнорухового аналізатора. Дитина з моторною алалією відносно розуміє звернене мовлення, але її власне мовлення не розвивається. У дитини, яка розуміє оточуючих та правильно сприймає їх, формується та розвивається самостійне мовлення. Тоді як дитина з моторною алалією не здатна відтворити те, що почула, вона не здатна відтворити артикуляційні устрої. Моторний алалік  не може відтворити певну послідовність звуків у слові. У нього не формується образ звуку, та відповідно звуковий образ слова. Він не може знайти правильну послідовність звуків у слові та слів у реченні. Діти з моторною алалією можуть вимовляти одне й те саме слово по- різному. У таких дітей відмічаються великі труднощі в накопиченні словникового запасу, в оволодінні граматичною стороною мовлення, правильною звуковимовою та складовою структурою слова.

   Причини алалії:

 Під час внутрішньоутробного розвитку:

• • інтоксикації;
• • хронічні захворювання матері;
• • порушення кровообігу плоду.

 Під час пологів:

• • мозкові крововиливи, гематоми;
• • асфіксія;
• • пологові травми.

У ранньому віці дитини:

• травми голови;
• інфекційні захворювання ЦНС (менінгіт, менінгоенцефаліт)

          Логопедична робота будується диференційовано при моторній та сенсорній алалії, але в обох випадках слід розпочинати її якомога раніше, тому що без допомоги кваліфікованого спеціаліста мовлення дитини формуватися не буде.

      Корекційна робота при алалії тривала та потребує систематичних занять та чіткого виконання домашніх завдань, тобто тісної співпраці батьків та логопеда. Батьки дитини-алаліка повинні дуже серйозно ставитися до логопедичних занять, оскільки алалія є системним недорозвитком мовлення, то логопедична робота має охоплювати всі сторони мовлення:

• Розвиток слухової уваги;
• Розвиток розуміння мовлення;
• Розвиток звукової сторони мовлення;
• Розвиток складової структури;
• Розвиток просодики (темп, ритм, інтонація);
• Розвиток граматичної будови;
• Накопичення словникового запасу;
• Розвиток фразового мовлення;
• Розвиток зв’язного мовлення.