swrjeYqLntA?list=PLElG6fwk_0UlB0r5RIzWn39qrUkfsoazr

АРАМ ЗАМ ЗАМ – Дитячі Пісні й Мультфільми – З Любов'ю до Дітей - https://youtu.be/HMSipxoquDU?list=PLElG6fwk_0UlB0r5RIzWn39qrUkfsoazr

Baby Shark - Українська Версія - Дитячі Пісні й РУХАНКИ - З Любов'ю до Дітей - https://youtu.be/VcsgjbPs_iI?list=PLElG6fwk_0UlB0r5RIzWn39qrUkfsoazr

Вверх і Вниз - Веселі Дитячі Пісні - Руханки і Фізкультхвилинки - https://youtu.be/pcLMi59Pqhw?list=RDpcLMi59Pqhw

Зарядка ТАНЦІ ЗІГРІВАНЦІ Фізкультхвилинка розминка -

https://youtu.be/A09aJ3gvLWs?list=RDpcLMi59Pqhw

Фізкультхвилинка "Зайчики" - https://youtu.be/gsPyvMHPy8g?list=RDpcLMi59Pqhw

Сучасна дитяча руханка - танець, фізкультхвилинка "Hare Dance" - https://youtu.be/3sg5oJQmlBY

Руханка «Черепаха аха...» - https://youtu.be/KxUbm8jCyPw

Руханка "Нехочуха" - https://youtu.be/GRoY9OOH36w?list=RDGRoY9OOH36w

Руханка для дітей - https://www.youtube.com/watch?v=u1uSj84-4zY

Руханки і Фізкультхвилинки - https://youtu.be/pcLMi59Pqhw

Руханка для дітей - ГУСІ ПОТЯГУСІ - https://youtu.be/Hxaxd229Kt8

14 ВПРАВ ДЛЯ РОЗВИТКУ КООРДИНАЦІЇ.
Координація - це вміння узгоджувати рух різних частин тіла. Окремі різні елементи руху з'єднуються в єдине, яке проводиться плавно, ненапружено, пластично і економно. Узгоджено виглядають рухи рук і ніг, голови і корпусу.

Дуже важливо почати розвиток координації як можна з більш раннього віку. Процес цей досить складний і, як правило, для його розвитку недостатньо побутових та ігрових рухів, які опановує дитина в домашніх умовах. Розвиток координації важливо для майбутніх занять танцями.

За координацію відповідає мозочок. Той самий відділ головного мозку, який також бере участь у розвитку концентрації уваги. Відпрацювання складних елементів активує мозочок, який, працюючи спільно з лобової часток, підвищує і увагу. У дітей, що займаються балетом, танцями та спортом, більшого розміру гіпокамп і базальні ганглії - група структур, що грають важливу роль в рухах і в цілеспрямованому поведінці. Вони впливають на увагу, виконавчий контроль і гальмування, допомагаючи дітям вчитися швидко перемикатися між 2 завданнями.

Приклади вправ на координацію:

Закриваємо очі, піднімаємося на носки, руки на стегнах, тягнемо верхівку вгору (30 с)

2. Закриваємо очі, піднімаємося на носки, закидаємо голову назад, утримуємося кілька секунд.

3. Закриваємо очі, піднімаємося на носки, руки на стегнах, стрибки навколо осі (в одну сторону + в іншу сторону).

4. Стоїмо на одній нозі, друга до грудей притиснута, руки в сторони (30 з одна нога + 30 з іншої ноги).

5. Те ж саме, але з підняттям на носочках.

6. Одна нога попереду, інша ззаду, в одну лінію, очі закриті, повороти голови вліво, вправо (поміняти ноги).

7. Теж саме, але на носочках.

8. Одна нога попереду, інша ззаду, в одну лінію, очі закриті, стрибки зі зміною ніг.

9. Одна нога попереду, інша ззаду, в одну лінію, очі закриті, робимо перекати з носка на п'яту (зі зміною ніг).

10. Ластівка на одній нозі 30с, на іншій нозі 30 с.

11. Стоячи на одній нозі, інша відведена назад (положення ластівки), підняти з підлоги м'яч рукою, нахилившись вперед, вліво, вправо (змінити ногу).

12. Стоячи на одній нозі, піднімаємо іншу згинаючи в коліні і притискаючи до грудей, потім розпрямляє підняту в коліні, і піти в положення ластівки (змінити ногу).

13. Руки вгору, верхівку тягнемо вгору, стоїмо на носках і робимо легкий присед утримуємо баланс 15 с. (Попа на рівні п'ят, не виходить назад!)

14. Стоїмо на одній нозі, руки вгору, відводимо ногу в сторону і робимо нахил 45 градусів в протилежну сторону 30с (зі зміною ніг).

Існує дуже багато найрізноманітніших вправ на розвиток координації рухів. Чим молодша дитина, тим швидше і краще буде результат, однак, звичайно, координацію можна поліпшити в будь-якому віці. Координація, як властивість організму, формується повністю до 10-12 років. Це означає, що її розвиток набагато ефективніше в молодшому віці.

Поради та вправи щодо розвитку дрібної моторики

Про вплив мануальних (ручних) дій на розвиток мозку було відомо у 11ст. до н.е. в Китаї. Ігри за участю пальців і рук сприяють гармонійному розвитку тіла й розуму, підтримують у належному стані мозкові системи. Регулярні вправи на розвиток моторики , пальчикова гімнастика поліпшують розвиток пізнавальних процесів, діяльність серцево-судинної і травної систем, розумові здібності дитини, зменшують емоційне напруження, розвивають координацію рухів, силу і спритність рук, підтримують життєвий тонус. Вони здатні поліпшити вимову багатьох звуків, а значить – розвивати мовлення дитини.

Ураховуючи оздоровчий вплив на організм стану дрібної моторики кожного пальця, потрібно вчити ще з раннього віку координовано і спритно ними маніпулювати. Варто звертати увагу на опанування простими, але водночас життєво важливими вміннями – тримати чашку, ложку, олівці, вмиватися. Наприклад, якщо чотирирічний малюк не вміє доносити у пригорщі воду до обличчя – це означає, що у нього затримується розвиток дрібної мускулатури, і дитині необхідна пальчикова гімнастика.

Тренування пальців рук дітей покращує не лише рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовленнєвих навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов’язане з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів тощо. Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Рухи пальців стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини. Тому так важливо, працюючи з дітьми (особливо з тими, у яких є порушення мови), приділяти увагу розвитку функції дрібних м’язів.

Рівень розвитку дрібної моторики – один із показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Дитина, в якої добре розвинена дрібна моторика, вміє логічно мислити, у неї достатньо розвинуті пам'ять, увага, зв’язне мовлення. Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги, та, зокрема дрібної моторики призводить до ряду проблем і виникнення негативного ставлення до навчання. Саме тому робота з розвитку дрібної моторики має починатися задовго д вступу в школу. Психологи, педагоги та батьки, які надають увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки, вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують до оволодіння навичками письма.

Із самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Така робота повинна проводитися регулярно, тільки тоді можна досягти хороших результатів від спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців руки мають приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. Велике значення в цих іграх має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей такого віку. Необхідно пояснювати значення тих або інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати позитивний емоційний настрій.

Як сприяти розвитку пальців рук

Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати дитину, можна використати у роботі з дошкільниками таке:

1. Маленьким дітям масажувати пальчики, впливаючи тим самим на активні точки, пов’язані з корою головного мозку. Щоденний масаж кисті рук дитини м’якими рухами та розминання кожного пальчика, долоньки, зовнішнього боку кисті, а також передпліччя дуже корисний. Він чудово активізує мовні центри мозку. Крім того, такий масаж позитивно впливає на імунітет, на загальний розвиток дитини, поліпшує контакт із нею.

2. Ліплення із різних матеріалів (тісто, пластилін, глина). Окрім очевидного творчого самовираження, дитина розвиває гнучкість і рухливість пальців.

Ліпити з пластиліну можна починати вже у два роки, головне – добирати доступні завдання і не забувати мити руки дитині. Якщо ви боїтеся пластиліну, виготовте для маляти солоне тісто. Гра принесе задоволення незалежно від результату.

Ось рецепт солоного тіста: мука – сіль – вода – соняшникова олія. На стакан муки беремо стакан солі, 2 3 стакана води, столова ложка масла. Перемішати і замісити. Якщо тісто ліпиться погано, додати води.

Тісто можна довго зберігати в холодильнику в целофановому пакеті. Щоб виліплені фігурки стали твердими, запікайте їх у духовці, що довше, то краще. Затверділі фігурки можна розфарбувати фарбами. Щоразу, коли ви готуєте справжнє тісто, давайте шматочок і маляті.

3. Ванни з крупами. Нехай дитина занурює руки у крупи, перебирає перемішані горох і квасолю, а потім і дрібніші крупи, пересипає їх з однієї посудини в іншу, розтирає в руках. Така ванна сприятиме розвитку координації пальчиків.

4. Мозаїка. При складанні різноманітних ігор – мозаїк покращується дрібна моторика рук малюка, розвивається кмітливість і творчі здібності.

5. Ігри – шнурування Марії Монтессорі розвивають сенсомоторну координацію, дрібну моторику рук, просторове орієнтування, сприяють розумінню понять «угорі», «внизу», «справа», «зліва», формують навички шнурування (шнурування, зав’язування шнурка на бант), сприяють розвитку мови, розвивають творчі здібності.

6. Ігри з ґудзиками та намистинками. Нанизування на нитку намистинок, застібання ґудзиків, перебирання пальцями намиста – прості й корисні вправи для розвитку дрібної моторики рук.

7. Пазли. Яскраві картинки розвивають увагу, кмітливість, зір і дрібну моторику рук.

8. Катання долонькою дерев’яних і гумових м’ячиків по рівній поверхні. Таке заняття масажує долоні та покращує координацію рухів кисті.

9. Ігри з прищіпками. Чіпляння прищіпок до картонних кружечків чи інших предметів розвиває дрібну моторику трьох основних пальців руки: великого, вказівного й середнього.

10. Плескання в долоні тихо і голосно в різному темпі. Можна барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук та столу.

11. Малювання, розфарбовування, штрихування.

12. Вирізання ножицями.

13. Ігри з піском, водою.

14. «Резиночка». Для цієї вправи можна використовувати резинку для волосся діаметром 4-5 см. Усі пальці вставляються в резинку. Завдання в тому, щоб, рухаючи всіма пальцями пересунути резинку на 360 градусів спочатку в один, потім в інший бік. Виконується однією, потім іншою рукою.

Пальчикова гімнастика

Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, захоплюючі, сприяють розвитку мовлення та творчості. Їх можна проводити як у садочку, так і вдома. « Пальчикові ігри» начеб то відтворюють реальність навколишнього світу – предметів, тварин, людей, їхню діяльність, явища природи. Під час «пальчикових ігор» діти, повторюючи рухи дорослих, активізують моторику рук і мовлення.

«Пальчикові ігри» - це інсценування римованих розповідей, казок за допомогою пальчиків. У багатьох іграх необхідна участь обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях «праворуч», «ліворуч», «вгорі», «внизу», тощо.

На початку та в кінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути погладжування від кінців пальців до долоні, легке порушування, помахування руками. Оскільки недостатня сформованість дрібної моторики пальців спостерігається в переважної більшості дітей, таку роботу потрібно проводити з усіма дітьми.

Пальчикову гімнастику розпочинають із найпростіших вправ зі знайомства із своїми пальчиками – з їхніми назвами, призначеннями. Комплекси пальчикової гімнастики та окремі її елементи застосовують в індивідуальній роботі з дітьми або в невеликих підгрупах, уводять до фізкультхвилинок, перед малюванням, ліпленням, аплікацією та конструюванням.

Пальчикові ігри

Пальчики вітаються

· Однією рукою: кінчиком великого пальця правої руки почергово торкатися кожного пальця цієї ж руки.

· Те саме робимо лівою рукою.

· Двома руками: тримаючи долоні вертикально одну навпроти одної, почергово (починаючи з мізинців і закінчуючи великими пальцями) з’єднувати й розводити пальці, промовляючи слова «Добрий день, пальчику!».

Стиснемо – розтиснемо

Ритмічно стискати пальці в кулак і розтискати.

Молоточок

Указівним пальцем однієї руки стукати по долоні другої руки.

Молоточки

Одним стиснутим кулачком стукати по другому кулачку.

Бігунець

«Бігати по столу», пересуваючи вказівний і середній пальці.

Млинок

Поставивши один кулачок над другим, робити обома колові оберти.

Потрусимо долонями

Потрусити обома долонями – спочатку сильніше, потім слабше.

Хвилі

Робимо хвилеподібні рухи руками перед грудьми – з одного боку в інший.

Січемо капусту

Ребром однієї долоні бити по розгорнутій другій долоні.

Перемо білизну

Терти одним кулачком по другому (пальцями).

Падає сніг

Робити плавні синхронні рухи обома руками згори до низу.

Кінь біжить

Почергово стукати по столу чотирма пальцями руки ( крім великого).

Гра на фортепіано

Довільно імітувати пальцями обох рук гру на цьому музичному інструменті.

Слон іде

Виставивши вперед вказівний палець (хобот), переступати чотирма пальцями по полу.

Дзеркало

Притиснувши пальці один до одного, вертикально тримати долоню (або обидві) внутрішнім боком перед очима.

Барабанщик

Двома пальцями обох рук (вказівним або середнім) «барабанити» в повітрі або на столі.

Пташки дзьобають зернята

Зігнутим вказівним пальцем однієї руки стукати на столі або підлозі.

Пальчикові ігри - інсценівки

Під час цих ігор у дитини активізується дрібна моторика рук і психічні процеси. Відтак формуються спритність, уміння володіти своїми пальцями, зосереджувати увагу на певній діяльності.

Гра – інсценівка «Зайчик»

На землі сніжок лежить (плавні рухи руками – розвести їх над землею),

Зайчик по сніжку біжить ( пальчикова фігурка «зайчик» ),

Мерзнуть вушка (згинати й розгинати пальці «вушка»),

Мерзнуть лапки (ворушити всіма пальцями, згинаючи і розгинаючи),

Бо без валянків (утворити ніби дві «мисочки» долоньками)

Та шапки. Ой! (двома долонями зобразити над головою шапку: однойменні пальці обох рук торкаються один одного; розводячи лікті, розвести притиснуті пальці, округлити фігуру і піднести над головою).

Гра – інсценівка «Зайчика злякалися»

Ми ходили по гриби (переступати двома пальцями по столу). «Гриб» - накрити кулачок опуклою долонею),

Зайчика злякалися ( «зайчик»).

Поховалися за дуби («дерево» - дві долоні, виставлені пальцями вгору, поставити навхрест),

Розгубили всі гриби («гриб» і «кошик» - з’єднати дві опуклі долоні).

Потім засміялись ( усміхнутися),

Зайчика злякались! ( «зайчик» - показати на нього вказівним пальцем другої руки).

Гра – інсценівка «Їжачок»

Їжачок – хитрячок ( «їжачок» – з’єднати долоні разом із пальцями вгору) –

Голочки гостренькі (великі пальці – на себе, решту перекреслити й поворушити ними).

Ось грибки під дубком («дерево»),

Він збира маленькі («гриби»).

Гра – інсценівка « Коники»

На гладенькому столі («коник» - чотирма пальцями (крім великого), стукати на столі),

Пальчики стукочуть (стукати голосніше),

То не пальчики, ні-ні –

Коники цокочуть( стукати ритмічно, цокаючи язиком).

Цок-цок-цок, цок-цок-цок,

За місток («місток»- поставити руки «паличкою» одна на одну),

За млинок («млинок» - крутити кулачками один над одним).

Цок-цок-цок, цок-цок-цок («коник»),

В чисте поле за лісок («дерево»),

Цок-цок-цок, цок-цок-цок («коник»),

Потім знов у дитсадок («дах» над головою).

Гра – інсценівка «Квіточки»

На галявині зростають

Квіточки маленькі («квіточка» - долоні разом, пальці розставити, крім мізинців і великих, мізинці і великі торкаються один одного),

Є рожеві, є червоні,

Жовті та біленькі,

Корінцями із землі («коріння» - як «дерево»,але руки опустити донизу)

П’ють вони водичку,

А нап’ються – підростуть («квітка», при цьому стають навшпиньки),

Стануть іще вищі.

Гра – інсценівка «Котик»

Котик пухнастий («котик» - із кулачка відставити великий палець і мізинчик).

Вушка маленькі (поворушити відставленими пальцями).

Лапи м’якенькі (скласти пальці в кулачок).

Кігті гостренькі (зігнути пальці і поворушити).

Гра – інсценівка «Хованки»

(ритмічно згинати й розгинати пальці, покрутити кулачком).

Пальці в хованки всі грались,

Ось так, ось так,

В кулачки всі заховались:

Ось так, ось так.

Гра – інсценівка «Сорока»

( Указівним пальцем правої руки водити по долоні лівої. Згинати почергово кожен палець, крім мізинця. Згинати й розгинати всі пальці в ритмі потішки).

Сорока – білобока

Кашу варила,

Діточкам давала.

Цьому дала,

А цьому не дала:

Ти дрова не рубав,

І води нам не давав,

Ти і піч не натопив,

І нічого не поїв.

Гра – інсценівка «Соління капусти»

( Виконується під музичний супровід)

Ми капусту чистим, чистим ( різкі рухи прямими кистями рук, пальці з’єднані, долоні прямі).

Ми капусту ріжем, ріжем (почергові постукування ребром однієї руки по долоні іншої).

Ми капусту давим, давим ( інтенсивно стискаємо пальці обох рук у кулаки).

Ми капусту солим, солим (кінчики пальців обох рук зібрані разом, імітуємо посипання сіллю).

Гра – інсценівка «Коза і козенята»

Іде коза рогата,

Коза бородата (вказівний і мізинець правої руки вгору, інші притиснути до долоні).

Козенятко спішить,

Дзвоником дзвенить ( указівний і мізинець палець угору. Пальці долоні прямі, з’єднані великим, опущені донизу).

Гра – інсценівка «Замок»

На дверях замок висить ( ритмічні швидкі зєднання пальців обох рук у замок).

Ми його відкриєм вмить (пальці з’єднані в замок, руки тягнуться в різні сторони).

Постукали, покрутили (рухи з’єднаними пальцями від себе, до себе. Пальці зімкнені, долоні постукують одна одну).

І легесенько відкрили (пальці розмикаються, долоні в стороні).

Гра – інсценівка «Пальці лягають спати»

( Почергове згинання пальців, потім їх одночасне випрямлення у супроводі вірша)

Цей пальчик хоче спати,

Цей – у ліжечко лягати,

Цей пальчик позіхнув,

Цей пальчик вже заснув.

Тихіше, пальчику, не шуми,

Братиків не розбуди.

Встали пальчики, ура!

У садочок йти пора.

Такі ігри та вправи є найкорисніші. За їх допомогою можна розв’язувати багато проблем.

Для психологів і педагогів – це засоби, методи, прийоми, посібники і помічники. Для дітей – розвиток дрібної моторики, фізичний,мовленнєвий та інтелектуальний розвиток.

Яку корекційно-реабілітаційну роботу слід проводити з дітьми вдома?

Корекційно-реабілітаційна робота в сім’ї з дитиною, хворою на ДЦП, передбачає тривалу і послідовну допомогу в усуненні певних порушень: рухових, інтелектуальних, мовленнєвих, поведінки, спілкування, психічних функцій тощо. Слід максимально врахувати специфіку соматичного, неврологічного та психічного стану дитини, її індивідуальні особливості, нахили, інтереси, здібності. Корекційна робота базується також на врахуванні структури первинних порушень, вторинно пов’язаних з ними відхилень, а також збережених функцій і компенсаторних можливостей дітей із ДЦП.

Після детального вивчення особливостей учнів, які мають комплексне порушення, визначення фахівцями рівнів їхнього психофізичного розвитку, корекційна методика має враховувати:

- реалізацію індивідуального підходу до навчально-виховного процесу з урахуванням причин, ступеня та характеру психофізичних порушень дитини;

- особистісно зорієнтований підхід до розвитку дітей.

Корекційно-реабілітаційна робота охоплює конкретні напрями, зорієнтовані на поліпшення психофізичного розвитку та психолого-педагогічну допомогу в якісному засвоєнні навчального матеріалу. Однак засоби здійснення корекційного впливу варіюються залежно від виявлених показників психофізичного стану учня.

До основних напрямів корекційної роботи з дітьми, хворими на ДЦП, в сім’ї належать:

- розвиток рухової сфери;

- розвиток сенсорних функцій;

- розширення й уточнення уявлень про навколишнє середовище;

- розвиток пізнавальної діяльності; корекція мовленнєвого розвитку; психокорекція емоційно-особистісного розвитку учня.

Детальніше зупинимось на вдосконаленні рухової сфери, яка передбачає розвиток загальної та дрібної моторики, поліпшення координації рухів.

Корекція порушень рухової сфери має відбуватися комплексно, систематично, із залученням фахівців (лікар-невропатолог, інструктор ЛФК, вчитель-реабілітолог, вчитель фізкультури). Саме вони допомагають визначити зміст занять з корекції рухової сфери та поетапні кроки щодо поліпшення фізичного стану дитини. Їхні рекомендації заносяться до індивідуальної корекційної програми кожного учня. Батьки разом з учителем ознайомлювалися з рекомендованими прийомами виконання завдань на спільних консультаціях, зокрема, щодо дотримання ортопедичного режиму, використання спеціального обладнання, виправлення неправильної постави учня тощо. Вчителі-реабілітологи на заняттях демонстрували спеціальниі комплекси фізичних вправ і завдань, за допомогою яких коригуються неправильне положення тіла та порушені рухові навички кожного учня. Зараз головне завдання батьків полягає у дотриманні раніше (на заняттях) отриманих інструкцій і систематичній праці. Тепер зупинимось детальніше на самостійній роботі вдома.

Корекція рухової сфери дитини із ДЦП вдома передбачає:

- реалізацію ортопедичного режиму;

- проведення корекційних вправ у спеціально облаштованому спортивному куточку;

- підтримку рухової активності упродовж занять;

- залучення батьків до спільного проведення комплексу фізичних вправ.

Ортопедичний режим під час занять забезпечує правильну посадку учня за партою, столом, враховуючи положення рук, ніг, спини, голови, тулуба. Для цього використовуються пристосування для фіксації на робочому місці кисті руки, ліктя, передпліччя, стопи, гомілки, стегна дитини. Для кожного учня підбираються оптимальні допоміжні засоби, які поліпшують функціональні вміння, необхідні для навчання та повсякденного життя. До них належать: бандажі, корсети, фіксатори, спеціальні ортопедичні апарати для покращення пересування та утримання тіла й кінцівок у правильному положенні. Для поліпшення функцій ніг за рекомендаціями лікарів використовуються ортези, тутори, ортопедичне взуття, устілки, супінатори. Із засобів пересування — палиці, милиці, ходунки (передньоопорні, чотирьохопорні, двохколісні, чотирьохколісні), спеціальні візки.

При облаштуванні індивідуального спортивного куточка слід дотримуватися рекомендацій лікаря, інструктора ЛФК, вчителя фізкультури з урахуванням ступеня та форми ДЦП. Бажано, щоб в ньому були спортивна драбина, велотренажер, килим для релаксації, м’ячі, іграшки тощо.

Виконання корекційних вправ з дітьми проводяться під час фізкультпауз (5 хв.) після 20 хв. занять чи виконання домашнього завдання. Так знімається фізична напруженість та активізуються рухи учня. Вправи забезпечують розвиток координації рухів, рівноваги, корекцію тонусу м’язів рук та ніг, способів пересування, які дитина не може опанувати самостійно. Рекомендовано виконання вправ під музичний супровід, адже ефективність ритмічної стимуляції доведено дослідженнями багатьох психологів.

Індивідуальні корекційні вправи застосовуються для розвитку порушених рухових систем, характерних для певної форми ДЦП. Наприклад, при спастичній диплегії (тетрапарезі) руки учня уражені менше, ніж ноги. Тонус м’язів кінцівок підвищений. За відсутності своєчасної допомоги розвиватимуться контрактури (стійке обмеження не лише активних, а й пасивних рухів суглобів). Тому потрібно стежити, щоб дитина не перебувала в одному положенні більше 25 хвилин. Під час фізкультпаузи їй рекомендовано лягти на килим для релаксації, виконати вправи для рук та ніг, після чого продовжити навчання. При гіперкінетичній формі головною причиною рухових порушень є мимовільні невимушені рухи — гіперкінези, які поєднуються зі змінним м’язовим тонусом. Ці порушення дестабілізують, насамперед, поставу дитини. В неї відсутня правильна постава тулуба та кінцівок, рухи — розмашисті, зі значним порушенням координації. Тому рекомендовані лікарями вправи, які слід проводити під час фізкультурних хвилинок, передбачають активне розслаблення, вироблення плавності переключення з одного положення в інше, допомогу дорослого у складних випадках.

Розвиток дрібної моторики дітей потребує наступних видів роботи з нормалізації функцій дрібних м’язів рук:

Можна використовувати такі форми роботи:

- масаж пальців обох рук;

- пальчикову гімнастику;

- корекцію дрібних рухів під час роботи з природним матеріалом (каштанами, жолудями, горіхами, насінням квасолі, гороху тощо);

- розвиток сили м’язів рук (з використанням еспандера, силоміра, розривання паперу, розминання пластиліну, глини тощо);

- розвиток координації рухів (під час ігор з м’ячем, гімнастичною паличкою, стрічкою, обручем, геометричним матеріалом та ін.);

- малювання на піску пальцями цифр, букв, ліній;

- використання конструкторів;

- нанизування намистинок;

- сортування монет, ґудзиків;

- роботу з мозаїкою, пірамідами.

- ігри з сипучими матеріалами: дитина опускає кисті рук в посуд, заповнений водою ( піском, крупою), вибирає різні предмети, називає їх. Потім те саме вже із закритими очима.

- ліплення з пластиліну геометричних фігур, букв, цифр. Впізнання зліплених букв із закритими очами.

- ігри-шнурівки.

Вправи для пальчикової гімнастики

Постукування по столу пальцями рук почергово.
Поплескування кистями рук по столу почергово і одночасно.
Пальчики «бігають»- вказівний і середній пальці спочатку правої, потім лівої рук.
Пальчики «вітаються» ( торкаються) один одного спочатку правої, потім лівої рук.
Стискання пальців в кулак і розмикання.
Загинати по черзі пальці правої руки, лівої, обох рук.
Розведення пальців в сторони правої, потім лівої руки, обох рук одночасно.
Пальці «переплітаються», долоні стискаємо.

Профілактика плоскостопості

У профілактику плоскостопості входить і носіння правильно підібраного взуття: з каблучком 5-8 мм, пружною устілкою, міцним задником. Тапочки і кеди з плоскою підошвою сприяють плоскостопості. Попереджати плоскостопість треба з раннього дитинства. Для цього 2-3 рази на день пропонуйте дітям спеціальні вправи для стоп. Дуже корисна ходьба босоніж по землі, піску, плоскому камінню, воді, по корінню дерев, лазіння босоніж по шведській стінці.

Вправи для профілактики плоскостопості

Вправа № 1

Сидячи на стільчику, дитина катає по черзі одною і іншою ногою маленький м'ячик по підлозі протягом 2 - 5 хвилин. Добре буде, якщо на м'ячику є невеликі м'які шипи. Вони прекрасно масажують м'язи стопи.

Вправа № 2

Корисним буде для дитини підйом вгору на носочках. Для цього можна в кімнаті влаштувати імпровізований схил. На маленьку табуретку покласти пружний шматок дошки шириною близько 30 см і довжиною 1,5 м.

Притримуючи дошку, дати можливість походити по ній малюкові 5 хвилин, поступово збільшувати час вправи до 15 хвилин.

Вправа № 3

Біля стільчика на підлогу поставити гімнастичну палицю. Нехай дитина стане ніжками на неї і, дотримуючись за спинку стільця, присідає 5 - 10 разів.

Вправа № 4

На підлогу поставити гімнастичну палицю. Ходити по ній в одну й іншу сторону по 15 разів. Руки при цьому тримати слід піднятими, це врівноважує руху малюка.

Вправа № 5

Протягом 1 - 3 хвилин ходити по колу, стаючи на носочки. При цьому руки слід тримати на поясі. Ноги повинні бути прямими, при кроці їх не згинати.

Вправа № 6

Протягом 5 хвилин дитина ходить по колу, при цьому спиратися він повинен на зовнішні сторони стоп. Така хода нагадує ходу ведмедя. Напевно маляті буде цікаво побути клишоногим ведмедиком протягом декількох хвилин.

Чинники порушення постави

Набуті порушення постави у дітей зумовлені такими чинниками:

нераціональне харчування;
недостатній рівень загальної рухової активності дітей та відсутність у сучасному способі життя навантажень;
неврахування спеціальних фізичних вправ для профілактичного зміцнення хребта і корсетних м'язів при організації фізичного тренування дитини вдома й у дитячому садку;
сидіння дитини у травмонебезпечному пасивному положенні понад 10-20 хвилин;
дитячі пустощі, що можуть стати причиною травм: стрибки з висоти, що перевищує зріст дитини, стрибки з приземленням на одну ногу, значні прогини хребта, піднімання дітьми одне одного, піднімання важких речей.

Пам’ятка щодо діагностики порушень постави

Дуже важливо уважно стежити за поставою дитини, щоб завчасно попередити будь-які відхилення. Порушення постави можна визначити самостійно в домашніх умовах (дитина має бути в трусиках, босоніж; освітлення у приміщенні має бути достатнім, огляд слід робити з відстані 3- 4 метрів), оглянувши дитину в декількох позиціях.

Позиція № 1. Дитина стоїть прямо з опущеними руками вздовж тулуба спиною до вас. Ознаки здорової постави:

плечі дитини – на одному рівні;
кути лопаток – симетричні;
лінії овалів тіла (шиї, талії, грудної клітки) – симетричні;
тазові кістки сідничні складки – на одному рівні;
хребет – рівний.

Позиція № 2. Дитина повільно нахиляє голову і поступово згинається, опускаючи руки до підлоги. Ознаки здорової постави:

симетрія тіла під час нахилів не порушується;
ділянки спини з посиленою або ослабленою мускулатурою – відсутні;
відрізки між виступами хребта – однакові;
викривлення хребта вліво чи вправо – відсутні.

Позиція № 3. Дитина, стоячи рівно, повертається до дорослого лівим, потім правим боком. Ознаки здорової постави:

всі частини тіла з обох боків – симетричні;
сутулість або деформація грудної клітки – відсутні.

Позиція № 4. Дитина лежить на рівній поверхні (підлога, ліжко) з витягнутими вздовж тіла руками. Ознаки здорової постави:

розміри правої і лівої стоп – однакові;
довжина ніг за співвідношенням притиснутих правої і лівої п’ят – однакова.

Вправи для виправлення сколіозу

В. п.- лежачи на животі, руки вперед. Підняти ліву руку вгору, зробити коловий рух рукою вліво - назад, повернутися у в. п. Те саме виконати правою рукою. Повторити 8-10 разів.

В. п. - сидячи на підлозі, руки на поясі, ноги калачиком. Нахил вліво, ліктем торкнутися коліна (видих) і повернутися у в. п.(вдих). Те саме виконати вправо. Повторити 8-10 разів.

Вправи для виправлення лордозу

В. п. - стійка ноги на ширині плечей на відстані кроку від столу (стільця), кисті рук на краю столу чи спинки стільця, пружні нахили тулуба вперед, коліна не згинати. Дихання довільне. Повторити 8-10 разів. Після нетривалої паузи вправу повторити.

В. п. - стійка ноги на ширині плечей, руки за спиною, кисті в замок. Нахил тулуба вперед, руки відвести назад (видих), повернутися у в. п. (вдих).

Коліна не згинати. Повторити 8-10 разів.

В. п. - сидячи на підлозі, Ноги нарізно, руки в сторони. Нахил вліво, торкнутися правою рукою носка лівої ноги (видих), повернутися у в. п. (вдих). Ті самі рухи виконати до правої ноги. Повторити 8-10 разів.

Вправи на виправлення сутулості й кіфозу

В. п. - основна стійка - ступні ніг паралельно, руки опущені вниз. Підняти руки в сторони, праву ногу назад на носок (вдих); повернутися у в. п, (видих). Ті самі рухи виконати до лівої ноги. Повторити 8-10 разів.

В. п. - сидячи на стільці, спина торкається його спинки, руки на поясі. Руки вниз - назад за спинку стільця (видих), повернутися у в. п. (вдих). Повторити 10-12 разів.

В. п. - лежачи на спині, руки в сторони. Відвести руки вверх, плеснути в долоні над головою (вдих), повернутися у в. п. Повторити 8-10 разів.

В. п. - основна стійка. Підняти руки через сторони вгору, торкнутися долонями потилиці (вдих), повернутися у в. п. (видих). Голову не опускати, прогнутися у попереку. Повторити 8-10 разів.

Як виправити поставу дитини: 6 ефективних вправ

Проблеми з поставою у дітей і дорослих сьогодні зустрічаються досить часто. Справа в тому, що сучасне покоління набагато довше сидить, при цьому значно менше рухається. Безліч професій перетворилися в сидячі, що, безумовно, впливає на наш фізичний стан.

Надзвичайно важливо стежити за поставою дітей, щоб не допустити розвитку сколіозу. Особливо актуально це для учнів шкіл, в яких немає спеціальних меблів. Ми зібрали найпростіші та найефективніші вправи для постави, які ви зможете робити разом з дітьми.

Звичка – запорука успіху

Проблема постави – одна з одвічних проблем, так як спина потребує постійних тренувань і зміцнення. Гарна постава, як правило, у тих людей, які займаються спортом, гімнастикою або танцями. Фахівці відзначають, що тренувати поставу потрібно з самого раннього віку.

Найефективніше зміцнювати поставу за допомогою шведської стінки. З нею можна робити безліч крутих вправ для всіх груп м’язів тіла. Сьогодні у продажу є невеликі стінки для установки вдома. Якщо шведської стінки у вас немає, можна обійтися комплексом вправ для спини. Єдине правило – вправи повинні бути регулярними. Як і з будь-яким тренуванням, тільки при регулярності можна досягти потрібного ефекту.

https://youtu.be/Um9_iTbhGaU

Комплекс вправ для виправлення постави

Ці вправи слід виконувати по 5-7 повторів за один підхід. Поступово, коли все буде добре виходити, кількість підходів можна збільшити до 5. Для занять вам знадобиться килимок і гімнастична палиця.

«Літак»

Ставимо ноги разом, а руки розводимо на рівні плечей. Тепер спробуйте політати, нахиляючи тулуб і руки в різні боки. Руки в ліктях при цьому згинати не потрібно.

«Млин»

Одну руку кладемо на пояс, а другу піднімаємо, описуючи кола вперед і назад. У міру того, як робиться вправа обертання потрібно прискорювати. Робимо підхід на одну руку, потім на другу.

«Дроворуб»

Ставимо ноги на ширині плечей. У руки потрібно взяти палицю, за допомогою якої робиться широкий замах назад і нахил вперед.

«Ластівка»

Ця вправа дозволяє зміцнити хребет. Ставимо ноги разом, а руки опускаємо по швах. Тепер відводимо праву ногу назад, а руки розкидаємо в сторону. Так потрібно стояти протягом 30 секунд, після чого повторити вправу з іншою ногою.

«Рибка»

Лягаємо на живіт, а руки витягуємо вперед. Піднімаємо руки і груди вгору, тягнемося до неба, після чого повертаємося в початкове положення. Тепер піднімаємо ноги, і знову повертаємося назад. Під кінець потрібно погойдатися з піднятими руками і ногами на животі.

«Велосипед»

Ця вправа дозволяє зміцнити прес, що важливо для формування правильної постави. Потрібно лягти на спину, піднявши ноги. Намагайтеся обертати ногами так, як ніби крутите педалі велосипеда.

https://youtu.be/fEicn-L337s

Дитина, за яку все роблять батьки, виросте дорослим з відчуттям власної безпорадності

В останні роки модель виховання дітей значно змінилася. В цілому, зараз ми намагаємося ставитися до дітей з більшою повагою, ніж це було прийнято раніше – враховувати їхню думку, бути уважними і турботливими. Однак багато батьків мимоволі переходять невидиму межу і від турботи переходять до гіперопіки. При цьому не досягається одна з основних цілей виховання – зробити дітей самостійними і автономними.

Досягнення в області нейронауки допомогли нам зрозуміти, що багато класичних методів виховання дітей є неефективними і навіть шкідливими. Сьогодні ми не вважаємо правильним залишати дитину, яка плаче, одну в ліжечку, щоб “прокричалась”, або ставити малюка, який провинився, в кут. Батьки, навпаки, надають великого значення емоційному розвитку дитини – тому, що вона відчуває і як ці почуття переживає. Ми виступаємо провідниками дитини в світі емоцій, вчимо проживати їх, а не блокувати і пригнічувати. Раніше демонструвати емоції вважалося слабкістю. Сьогоднішні діти висловлюють їх вільно.

Буквально за останні десять років людство утвердилося в тому, що Марія Монтессорі була права, кажучи, що проблеми і нещастя перших років людина несе за собою протягом усього життя.

Але людям властиво перегинати палицю, відкриваючи нові знання. У прагненні бути якомога кращими батьками ми з однієї крайності впали в іншу. Якщо раніше основним девізом виховання було “Ти сам з усім впораєшся“, то зараз “Я зроблю все за тебе”.

Гіперопіка – явище, яке не приносить користі ні батькам, ні дітям. Гіперопікаюча дитина може страждати від комплексу неповноцінності і відчуття безсилля. І здавалося б, це очевидно. У такому випадку чому ми починаємо надмірно опікати своїх дітей?

Фахівці вважають, що причиною гіперопіки є два фактори: нестача часу і страх. У сучасних батьків є куди більше інформації про виховання дітей, але куди менше часу на те, щоб спокійно втілювати набуті знання в життя. Це призводить до того, що часто ми робимо за дітей те, з чим вони спокійно могли б впоратися самі. Набагато швидше самому прибрати розкидані речі, натягнути колготки, погодувати малюка, ніж чекати, поки дитина зробить це сама. Додайте страх, що вона впаде, вдариться, зробить собі боляче – і ось вже у дитини немає ніякої можливості вчитися новим навичкам, ставати відповідальним за що-небудь, отримати необхідний досвід. Якщо дитина не стикається з труднощами, вона не вчиться вирішувати свої проблеми, очікуючи, що їх вирішить за неї хтось інший.

Дії батьків продиктовані в першу чергу любов’ю, вона ж і повинна допомогти нам побачити, коли те, що ми робимо, шкодить дитині. Щоб перестати надмірно опікати дитину нам потрібно для початку впоратися зі своїми слабкостями і страхами. Особливо сильно ці страхи виявилися за часів пандемії, набуваючи нових, химерних форм. З’явилися навіть нові терміни для них. Наприклад думскроллінг (doomscrolling) – постійний пошук нової та часто лякаючої інформації про пандемію і про все, що з нею пов’язано (і подальше її поширення та обговорення). Все це мимоволі зчитується дітьми, особливо зараз, коли сім’ї проводять багато часу під одним дахом.

Ще однією розповсюдженою реакцією на нові обставини стало свого роду змагання за звання кращих батьків. Постійні заняття з дитиною, випічка, настільні ігри, спроба не залишати її без уваги практично ніколи, щоб відчути себе дійсно хорошими. Нескінченні порівняння себе з іншими батьками в соц. мережах. Все це надмірно збільшує батьківський стрес і не приносить користі дітям. Проводити час разом – це добре, але не варто намагатися отримати “золоту медаль” в батьківстві. Завдяки карантину в багатьох сучасних, постійно зайнятих дітей з’явився вільний час на те, щоб нудьгувати, грати, з’явився час на себе. І це дуже добре для них. Не можна дозволити почуттю батьківської провини засліпити себе і відняти у дітей цей цінний досвід.

Ще одна проблема сучасних батьків – надмірне заохочення дітей за виконані дії. Похвала і нагорода – річ хороша, але часто призводить до невпевненості в собі, адже дитині постійно потрібно зовнішнє підтвердження і схвалення. А для самих батьків фокус теж зміщується – з дитини, з інтересу до того, що і як вона робить, на самих себе (адже це нам подобається результат, тому ми хвалимо і заохочуємо дитину).

Як же виховувати самостійних дітей?

Існує єдиний спосіб, і він дуже простий. Ми повинні дозволити дітям вчитися, самим робити помилки, намагатися і розчаровуватися. Долати труднощі і вирішувати проблеми.

Батькам потрібно припинити обслуговувати дітей там, де в цьому немає необхідності. Діти повинні самі звертатися до нас за допомогою, а ми повинні навчитися довіряти їм. Як говорила Марія Монтессорі, ми повинні йти за дитиною, бути готовими підтримати її в разі падіння, але дорогу вибирати вона повиннна сама. Це вимагає терпіння, часу і мудрості. Але безсумнівно принесе користь як нам, так і нашим дітям.

Наші маленькі-дорослі,друзі! Пропоную УВАЖНО!!! переглянути мультик І зрозуміти наскільки дорослі ми чи маленькі?!

https://www.youtube.com/watch?v=lqOGRtpq3ow&feature=share&fbclid=IwAR29fcmzw1SSAuEVSIBmDN8AiyDTbIhD4tg7HX45lUhipDt9zGT1JPh4WpE

Обираємо професію на майбутнє.Заняття для дошкільнят.

https://youtu.be/4xCSAmIoACk?fbclid=IwAR32pg8KH3oJasJzK9bRG1Y2iq1vH4eP9cL4eM91vrwSkMdIU34n0-PUbR4

Мої маленькі-дорослі хлопчики та дівчатка, ПРОДОВЖУЄМО ВПРАВЛЯТИСЯ!

https://www.youtube.com/watch?v=gVEN7o3lR0g&feature=share&fbclid=IwAR0stHUrFwD3ZMqgSYoR9XhV0BaJcladl-pCWonghkdH9pzdoMhCzTAUbhM

Розрізальний+Різальни+Вирізальний тиждень. ПРОДОВЖУЄМО.!!! ЗНАЮ САМА, ЩО ЦЕ СКЛАДНО! ПРОТЕ Потребується ДОКЛАСТИ зусиль фізичних+запросити пані посидючість+ не відмовлятися в допомозі з старшими.

https://www.youtube.com/watch?v=gkT1cLCFSao&feature=share&fbclid=IwAR2rlSv-_-FjjSLCmjZqLQu86DkNPQPgRI2ZR0by5JdZYkH6_uGvuL0OzkY

Учимо дошкільнят користуватись ножицями

Уміння користуватись ножицями часто дається маленьким дошкільнятам нелегко. Адже для того, щоб оволодіти цією навичкою, дитина повинна вміти використовувати вказівний, середній і великий пальці окремо від безіменного й мізинця. Незважаючи на те що діти починають користуватись ножицями вже із трьох-чотирьох років, повністю ця навичка розвивається в них тільки до шести років. Ви можете допомогти вашому дошкільнику оволодіти вмінням вирізати ножицями за допомогою спеціальних вправ, що розвивають дрібну моторику.

Як навчити дитину дошкільного віку користуватись ножицями

1. Розвивайте навички моторики

Є багато цікавих ідей для розвитку навичок дрібної моторики та двосторонньої координації дитини, застосовувати які необхідно з раннього дитинства, ще до того, як вона почне користуватись ножицями.

Нехай дитина переміщує кубики або інші предмети за допомогою кухонних щипців, їй це неодмінно сподобається.
Попросіть дитину вичавлювати воду з водної іграшки або губки під час купання.
Наповніть піпетку для закапування очей фарбою й попросіть дитину намалювати картину, потроху видавлюючи фарбу з піпетки.
Запропонуйте дитині пробивати діркопробивачем отвори в аркуші картону, це зміцнить її м'язи рук.
Нехай дитина частіше грає з пальчиковими ляльками-маріонетками. Це чудовий спосіб навчитись використовувати пальці окремо.
Дитині також сподобається рвати папір на дрібні шматочки. Це допоможе розвинути вправність і спритність.
Закріплення прищіпок по краях паперової або пластикової тарілки ідеально підходить для розвитку двосторонньої координації.

2. Вибирайте правильні ножиці

Обдумано підходьте до вибору відповідних ножиць для вашого малюка. Немає універсальних ножиць, які би підходили всім. Попросіть дитину випробувати ножиці, щоб переконатися, що вони досить гострі й підходять для її руки.

Ножиці для правшів і шульг. Ножиці, які ви купуєте дитині, повинні відповідати домінуванню однієї з її рук. Більшість ножиць розраховані на праворуких. Проте дитина-шульга повинна користуватися ножицями, призначеними спеціально для ліворуких. У ножиць для шульг верхнє лезо розташоване зліва, щоб дитина могла бачити лінію відрізу. Існують ножиці, які рекламуються як універсальні, але такі моделі можуть не дати шульзі чіткого огляду даної лінії.
Адаптивні ножиці. Дітям зі слабкими м'язами рук, особливими потребами або будь-якими іншими обмеженнями потрібні адаптивні ножиці. Існує кілька форм і конструкцій таких ножиць, які відповідають певним потребам. Бувають ножиці із пружиною, які самі розкриваються після стиснення; настільні ножиці для роботи користувачів з однією рукою й навчальні ножиці, які чудово підходять для навчання дитини правильно розташовувати ножиці в руці.
Безпечні ножиці. Деякі фахівці, які працюють з дітьми дошкільного віку, уважають за краще користуватись ножицями з тупими (закругленими) кінцями для початківців. Їх зазвичай називають безпечними ножицями. Купувати потрібно такі, які будуть добре різати папір, оскільки деякі з ножиць даного типу практично не ріжуть. Якщо дитині буде дуже важко різати папір, у неї може зникнути бажання навчитись вирізати ножицями.

3. Навчайте дитину правил безпечно використовувати ножиці

Важливо навчити дитину правил безпечно поводитися з ножицями й повторювати ці правила перед кожним заняттям з ними. Є два основних моменти, які слід особливо підкреслити. По-перше, діти повинні знати, що ножицями можна різати тільки папір і більше нічого. По-друге, стежте за тим, щоб дитина не ходила й не бігала з ножицями. Якщо малюку необхідно кудись піти, покажіть йому, як треба правильно тримати ножиці при ходьбі, тобто із зімкнутими лезами, у кулаці й кільцями догори. Його руки повинні знаходитись поруч з тілом.

4. Навчіть дітей правильно тримати ножиці

Почніть із правильного положення ручки ножиць у руці. Продемонструйте малюку правильний спосіб тримати ножиці й попросіть його повторити ваші дії. Вам, можливо, доведеться допомогти дитині розмістити пальці у відповідних отворах. Навчайте й показуйте, що великий палець завжди йде в менший отвір, а вказівний і середній – у більший отвір. У цьому вам можуть допомогти малюнки зі схематичним зображенням правильного положення ножиць у руці. Нехай дитина також тренується розтискати та стискати ножиці. Це допоможе їй знайти силу, необхідну для роботи з ними.

5. Вирізуйте з дітьми за лінією

Для того щоб дитина навчилася справлятися з ножицями, вона повинна спочатку навчитись різати за лінією. При цьому використовуйте щільний папір, а не занадто тонкий і легкий, що легко складається та згинається. Допоможіть малюку, на перших порах направляючи його руку своєю, доки він не оволодіє цим уміння на належному рівні.

6. Вирізання форм

Після того як ваша дитина засвоїть попередні етапи, вона може переходити до вирізання різних форм. Ви можете самі малювати різні форми й фігури фломастером з товстим наконечником або використовувати кольорові надруковані зображення трикутників, кіл чи квадратів, а також інших зображень.

7. Вирізання з поворотом паперу

Покажіть дитині, як треба вирізати, повертаючи папір. Допомагайте, коли вона буде пробувати однією рукою вирізати, а іншою повертати аркуш. Це допоможе їй навчитись не перевертати ножиці вгору «дном» (що відбувається досить часто). Навчіть її вирізати не поспішаючи, поступово, при цьому контролюючи стан і ножиць, і паперу.

8. Вирізуйте весело

Перетворіть навчання працювати з ножицями на веселу та творчу гру. Тримайте під рукою клей і фломастери, щоб дитина могла вирізати, наклеювати й розфарбовувати.

Ось ще кілька цікавих ідей:

Вирізання змійкою. Нехай ваша дитина складе папір так, щоб вийшла велика й довга змійка, а потім розріже її на більш дрібні змійки.
Бахрома. Нехай дитина надрізує краї кольорового паперу, щоби зробити стильну підставку або капелюх з бахромою.
Мистецтво колажу. Вирвіть сторінки зі старих журналів і попросіть дитину вирізати з них різні форми, а потім наклеїти їх на папір і створити свій власний витвір мистецтва.

ОРІЄНТУЄМОСЯ В ПРОСТОРІ ТА ПІДТРИМУЄМО СЕБЕ В ГАРНІЙ ФОРМІ

https://www.facebook.com/yana.shostak.735/videos/1070678936631548/

Хвороби і ушкодження опорно-рухового апарату спостерігаються у 5 – 7% дітей. Порушення функцій опорно-рухового апарату можуть мати як вроджений, так і набутий характер. Спостерігаються такі види патології опорно-рухового апарата:

Захворювання нервової системи: ДЦП, поліомієліт.
Вроджена патологія опорно-рухового апарата: вроджений вивих стегна, косолапість та інші деформації ступні, сколіоз, дефекти кінцівок тощо.
Набуті захворювання та ушкодження опорно-рухового апарата: травматичні ураження спинного мозку, головного мозку та кінцівок, поліартрит, захворювання скелета (туберкульоз, пухлини кісток тощо), системні захворювання скелета (рахіт тощо).

У дітей з вадами опорно-рухового апарату провідним є руховий дефект. Основну масу серед них складають діти з ДЦП. У цих дітей рухові розлади поєднуються з психічними і мовними вадами, тому більшість з них потребує не лише лікувальної та соціальної допомоги, але й психолого-педагогічної та логопедичної корекції. Інші категорії дітей з вадами опорно-рухового апарата, як правило, не мають порушень пізнавальної діяльності і не потребують спеціального навчання і виховання. Але всі діти потребують особливих умов життя, навчання і наступної трудової діяльності. В їх соціальній адаптації визначаються два напрямки. Перший має за мету пристосувати до дитини оточуюче середовище. Для цього існують спеціальні технічні засоби пересування (костилі, тростини, велосипеди, коляски), пандуси тощо. Другий спосіб адаптації дитини з руховим дефектом – пристосувати її до звичайних умов соціального середовища.

2. Дитячий церебральний параліч (дцп), його основні прояви.

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) в останні роки став одним з найпоширеніших захворювань нервової системи у дітей.

ДЦП виникає внаслідок недорозвитку чи порушення мозку в ранньому онтогенезі. ДЦП проявляється у вигляді різних рухових, психічних і мовних порушень. Таким чином, при ДЦП страждають найважливіші для людини функції: рух, психіка і мова. Провідними у клінічній картині ДЦП є рухові порушення, які часто поєднуються з психічними і мовними розладами, порушеннями функцій інших аналізаторних систем (зору, слуху), судомними припадками.

Причиною ДЦП можуть бути різноманітні несприятливі фактори, що впливають у пренатальному періоді, в момент пологів чи на першому році життя. До шкідливих факторів, що несприятливо впливають на плід у пренатальному періоді, відносять:

інфекційні захворювання, перенесені майбутньою матір’ю під час вагітності (вірусні інфекції, краснуха, токсоплазмоз);
серцево-судинні та ендокринні порушення у матері;
токсикози вагітних;
фізичні травми плода;
несумісність крові матері і плода по резус-фактору;
психічні травми, в тому числі негативні емоції;
фізичні фактори (перегрівання чи переохолодження, дія вібрації тощо);
деякі медичні препарати;
екологічне неблагополуччя.

Поєднання внутрішньоутробної патології з пологовою травмою є однією з найбільш частих причин виникнення ДЦП. Дія родової травми звичайно поєднується з асфіксією. У дітей, що перенесли стан асфіксії і особливо клінічну смерть, є високий ступінь ризику для виникнення ДЦП.
ДЦП може виникати і після народження у результаті перенесених нейроінфекцій (менінгіту, енцефаліту), важких травм голови.

Структура рухового дефекту при ДЦП

У дітей з ДЦП порушене формування усіх рухових функцій: з труднощами формується функція тримання голівки, навички сидіння, стояння, ходіння, маніпулятивної діяльності. Рухові порушення, будучи провідним дефектом, без відповідної корекції здійснюють несприятливий вплив на формування психічних функцій та мови.

Серед рухових порушень при ДЦП можна виділити такі:

Порушення м’язового тонусу. Часто при ДЦП спостерігається підвищення м’язового тонусу – спастичність. М’язи в цьому випадку напружені. Характерним є наростання м’язового тонусу при спробах здійснити той чи інший рух (особливо при вертикальному положенні тіла). При ригідності м’язи напружені, перебувають в стані максимального підвищення тонусу. Порушуються плавність і злагодженість м’язової взаємодії. При гіпотонії (низький м’язовий тонус) м’язи кінцівок і тулуба в’ялі, слабкі. Об’єм пасивних рухів значно більший від нормального. Дистонія – змінюваний характер м’язового тонусу, який відрізняється непостійністю. В спокої м’язи розслаблені, при спробах до руху тонус різко зростає, в результаті чого він може стати неможливим. При ускладнених формах дитячого церебрального паралічу може зустрічатися поєднання різних варіантів порушень м’язового тонусі.
Обмеженість чи мимовільність довільних рухів (парези і паралічі). Залежно від важкості ураження мозку може спостерігатися повна чи часткова відсутність тих чи інших рухів. Повна відсутність довільних рухів називається центральним паралічем, а обмеження обсягу рухів – центральним парезом. Обмеження обсягу довільних рухів звичайно поєднується зі зниженням м’язової сили. Це утруднює розвиток важливих рухових функцій і перш за все маніпулятивної діяльності і ходи.
Наявність насильних рухів. Гіперкінези – мимовільні насильні рухи, зумовлені змінним тонусом м’язів, з наявністю неприродних форм і незакінчених рухів. Вони можуть спостерігатися в спокої і посилюватися при спробах здійснити рух, а також під час хвилювання. Насильні рухи можуть бути виражені в м’язах артикуляційного апарату, шиї, голови, різних відділів кінцівок, тулуба. Тремор – тремтіння пальців рук і язика. Він найбільш виражений при цілеспрямованих рухах (наприклад, письмі)
Порушення рівноваги та координації рухів (атаксія). Спостерігається тулубна атаксія у вигляді нестійкості при сидінні, стоянні та ходьбі. У важких випадках дитина не може сидіти чи стояти без підтримки. Спостерігається нестійкість ходи: діти ходять на широко розставлених ногах, похитуючись, відхиляючись в бік. Порушення координації проявляються в неточності рухів. Порушена координація тонких рухів, що викликає труднощі в маніпулятивній діяльності і при письмі.
Порушення відчуттів рухів (кінестезій). Розвиток рухових функцій тісно пов’язаний з відчуттям рухів. Ці порушення різко ускладнюють вироблення тих умовно-рефлекторних зв’язків, на основі яких формується відчуття положення власного тіла, пози у просторі. У дітей з ДЦП буває послаблене відчуття пози. Порушення відчуття рухів ще більше збіднює руховий досвід дитини, сприяє розвитку одноманітності у здійсненні окремих рухів, затримує формування тонких координованих рухів.
Недостатній розвиток статокінетичних рефлексів. Ці рефлекси забезпечують формування вертикального положення тіла дитини і довільної моторики. При їх недорозвиненості дитині важко утримувати в потрібному положенні голову і тулуб. В результаті вона відчуває труднощі в оволодіння навичками самообслуговування, трудовими та навчальними операціями.
Синкінезії. Це мимовільні рухи, які супроводжують виконання активних рухів (наприклад, при спробі взяти предмет однією рукою відбувається згинання іншої руки).
Наявність патологічних тонічних рефлексів. Їх вираженість відображає основний механізм порушень при ДЦП. Рухові порушення при церебральному паралічі зумовлені тим, що ураження незрілого мозку змінює послідовність етапів його дозрівання. При ДЦП спостерігається запізнення у згасанні вроджених безумовно-рефлекторних рухових автоматизмів.

Рухові порушення у дітей з ДЦП можуть мати різний ступінь вираженості. При важкому ступені дитина не оволодіває навичками ходіння і маніпулятивною діяльністю. Вона не може самостійно обслуговувати себе. При середньому ступені рухових порушень діти оволодівають ходінням, але ходять невпевнено, часто за допомогою спеціальних пристосувань. Вони не можуть самостійно пересуватися по місту, їздити на транспорті. Навички самообслуговування у них розвинуті не повністю, як і маніпулятивна діяльність. При легкому ступені рухових порушень діти ходять самостійно, впевнено як в приміщенні, так і за його межами. Можуть самостійно їздити на міському транспорті. Вони повністю себе обслуговують, достатньо розвинена маніпулятивна діяльність. Однак у дітей можуть спостерігатися неправильні патологічні пози, порушення ходи, рухи сповільнені. Понижена м’язова сила.

Порушення вегетативної нервової системи

Ураження мозку при ДЦП зумовлює і порушення вегетативної нервової системи. У дітей молодшого віку порушення вегетативної нервової системи можуть виявлятися зниженням чи відсутністю апетиту, порушенням сну, загальним збудженням, періодичним підвищенням температури тіла, рвотою, спрагою, закрепами, діареєю. У дітей більш старшого віку може спостерігатися підвищена пітливість, особливо долонь і підошв ніг, шлунково-кишкові розлади, порушення регуляції серцево-судинної і дихальної систем, трофічні розлади. При порушенні вегетативної нервової системи може також спостерігатися викривлення імунологічної реактивності, що супроводжується частими простудними захворюваннями і виникненням хронічних запальних процесів.

Порушення психіки при ДЦП

Структура дефекту при ДЦП включає у себе специфічні відхилення у психічному розвитку. Картина психічних порушень на фоні раннього внутрішньоутробного ураження характеризується важким недорозвитком інтелекту. При ураженнях, що розвинулись у другій половині вагітності і в період пологів, психічні порушення мають більш нерівномірний характер.
Аномалії розвитку психіки при ДЦП включають вади формування пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери і особистості.

Структура інтелектуального дефекту при ДЦП характеризується рядом специфічних особливостей.
1. Нерівномірно понижений запас уявлень про оточуючий світ. Діти з ДЦП не знають багатьох явищ оточуючого предметного світу і соціальної сфери, а частіше мають уявлення лише про те, що було у їх практиці.
2. Нерівномірний характер інтелектуальної недостатності, тобто порушення одних інтелектуальних функцій, затримка розвитку інших і збереженість третіх. У деяких дітей розвиваються переважно наочні форми мислення, у інших, навпаки, особливо страждає наочно-дійове мислення при кращому збереженні словесно-логічного.
3. Вираженість психоорганічних проявів – сповільненість, труднощі переключення на інші види діяльності, недостатність концентрації уваги, зниження обсягу механічної пам’яті тощо.

Для дітей з ДЦП характерні розлади емоційно-вольової сфери.
Аналіз соціального портрету дітей із особливими потребами свідчить про конфліктний характер їх розвитку, зумовлений порушенням провідних форм діяльності, емоційною та соціальною деривацією, обмеженістю взаємодії з навколишнім світом. Для таких дітей характерні підвищена дратівливість, вередливість, тривожність, негативізм, лякливість. Страхи супроводжуються криком, плачем, тремтінням кінцівок, мають неврозоподібний характер.

Часте повторення переживання страху зумовлює формування у дитини таких рис характеру: невпевненість, сором’язливість, замкненість. Для спілкування дітей із вадами опорно-рухового апарату характерна глибока прив’язаність до рідних, особливо до матері; звичка звертатися по допомогу, навіть без наявної потреби; залежність від навколишніх: для взаємин із ними властиве наслідування і підпорядкування. Ці діти віддають перевагу спілкуванню в малих групах; їм властива пасивність, відсутність ініціативи, слабкість комунікаційної мотивації.

У дітей з ДЦП своєрідна структура особистості. Достатній інтелектуальний розвиток часто поєднується з відсутністю впевненості у собі, самостійності. Особистісна незрілість проявляється в наївності суджень, слабому орієнтуванні у побутових і практичних питаннях. У дітей і підлітків легко формується небажання і нездатність до самостійної практичної діяльності. Виражені труднощі соціальної адаптації сприяють формуванню таких рис особистості, як сором’язливість, невміння постояти за свої інтереси тощо. Це поєднується з підвищеною чутливістю, замкнутістю, вразливістю тощо.

На формування характеру дитини значною мірою впливає те, як ставляться до її фізичної вади в сім’ї. Батьки можуть навіть не висловлювати негативних суджень. Але якщо вони не позбулися комплексу меншовартості, пов’язаного з неповносправністю дитини, соромляться її недоліків, то дитина не може не відчути це: у неї формується негативне ставлення до себе, що може спричинити пригнічений настрій, почуття безнадії. Звідси беруть початок невпевненість, несамостійність. Якщо ж переживання батьків поєднується з гіперопікою, діти втрачають можливість пізнавати навколишній світ, а отже, і розвиватися. У них формуються утриманські настанови, нездатність і відсутність бажання діяти, безініціативність. Такі риси зумовлюють труднощі соціальної адаптації дітей із особливими потребами.

Мовні порушення при ДЦП

В структурі дефекту у дітей з ДЦП значне місце займають вади мовлення, частота яких складає 80%.

У дітей з ДЦП виділяють такі форми мовних вад: дизартрія, затримка мовного розвитку, алалія, порушення письмової мови.

Мовні порушення ускладнюють спілкування дітей, хворих на ДЦП, з оточуючими і негативно відбивається на всьому їхньому розвитку.

Порушення слуху

У 6 – 25% дітей з ДЦП спостерігаються вади слуху від незначного зниження до повної глухоти. При незначному ураженні слуху страждає слух на високі тони, при цьому порушується звуковимова високої частоти. Дитина такі звуки, як В, К, С, Ф, Ш просто не вживає. У такої категорії дітей спостерігаються труднощі при навчанні читання і письма. Іноді спостерігається коливання слухового сприймання: хворі в якісь періоди життя починають краще чути, а в якісь – гірше. Коливання ступеня зниження слуху найчастіше залежить від коливання внутрічерепного тиску.
В окремих випадках спостерігається підвищена чутливість до звукових подразників, яка супроводжується підвищенням тонусу м’язів, посиленням гіперкінезів та мовленнєвих розладів. Будь-яке порушення слухового сприймання призводить до затримки мовного розвитку, а при різкому зниженні слуху мова зовсім не формується.

Порушення зору

У дітей з ДЦП можуть спостерігатися зниження гостроти зору, порушення поля зору, аномалії рефракції, косоокість, парез погляду, зміни в очному дні, оптико-гностичні порушення.

Діти з ДЦП можуть відвідувати звичайну школу та вчитися разом з усіма. Залежно від ступеня та характеру порушення дітям із ДЦП потрібно створювати для навчання спеціальні умови: безбар’єрне середовище для тих, хто пересувається на візку; пристосування для письма або малювання, якщо в дитини спостерігають розлади моторики тощо. З учнями школи обов’язково потрібно провести бесіду ( і не одну ) на цю тему, запросити до класу експертів – молодших інвалідів, які зможуть переконливо розповісти про своє життя, проблеми, відповісти на запитання та показати наочні матеріали.

Загальні рекомендації

У наших умовах, коли практично всі будівлі, у тому числі й школи, не обладнані пандусами та ліфтами, дитині на візку потрібна допомога для того, щоб подолати численні бар’єри.
Якщо ви хочете допомоги, запитайте в батьків або фахівців, що потрібно роботи, і дійте чітко за інструкціями, особливо, якщо ви допомагаєте дитині подолати сходи. Деякі інваліди, котрі пройшли спеціальні тренінги, можуть самостійно або за мінімальної допомоги долати сходи. Але це подібно до екстремального спорту та завжди небезпечно. Коли йдеться про дітей, допомога необхідна практично завжди, а помічникам потрібен інструктаж.
Візок слід котити повільно, оскільки він легко набирає швидкість і несподіваний поштовх може призвести до втрати рівноваги.
Завжди переконуйтесь у доступності місць, де заплановані заходи: наприклад, екскурсія. Заздалегідь поцікавтесь, які можуть виникнути проблеми і як їх можна подолати. Розкажіть про них, щоб батьки (чи сама дитина) могли прийняти рішення. Пам’ятайте: допоміжні засоби мають бути справними й під рукою. Подбайте аби там, де є бар’єри (сходи, двері, пороги тощо) були люди, готові прийти на допомогу. Потурбуйтесь і про те, щоб особа на візку могла дотягнутися до речей, які їй потрібні (книг або наочний посібник).

Поради учителеві

Дізнайтесь більше про церебральний параліч, організації, які надають допомогу та джерела, з яких ви можете отримати корисну інформацію.
Інколи вигляд учня з церебральним паралічем справляє враження, що він не зможе навчатися, як інші. Зосередьте увагу на конкретній дитині й дізнайтесь безпосередньо про її особисті потреби та здібності.
Проконсультуйтеся з іншими вчителями, які в попередні роки навчали дитину, стосовно навчального середовища для саме цього учня. Батьки найкраще знають свою дитину. Вони можуть чимало розповісти про її особливі потреби та можливості.
Навчіться використовувати допоміжні технології (спеціальні пристрої для письма, додаткове устаткування для комп’ютера).
Проконсультуйтеся з фізіотерапевтом стосовно режиму навантаження учня, необхідних перерв і вправ.
Нагадуйте про це учневі та стежте, щоб він не перевтомлювався.
Іноді в учнів із церебральним паралічем може спостерігатися зниження слуху на високо-частотні тони, водночас зберігається на низькі. Намагайтеся говорити на нижніх тонах, переконайтеся, що учень добре чує звуки Т, К, С, П, Е, Ф, Ш.
Знизьте вимоги до письмових робіт учня. Можливо, йому буде зручно використовувати спеціальні пристосування, комп’ютер чи інші технічні засоби.
Стежте, щоб необхідні матеріли, навчальне приладдя, унаочнення були в межах досяжності учня.
Не обтяжуйте учня надмірним піклуванням. Допомагайте, коли, напевно знаєте, що він не може щось подолати або коли він звернеться по допомогу.
Учневі необхідно більше часу для виконання завдання. Адаптуйте вправи відповідним чином, розробіть завдання у вигляді тестів тощо.

Правильна постава – як її підтримувати?

Порушення постави у дітей зустрічається дуже часто. Що ж може статися? Якщо дитина неправильно тримає тіло, його грудна клітка поступово звужується, робиться плоскою, кути лопаток починають стирчати, відходячи від хребта, спина горбиться, живіт випинається вперед. Починає скривлюватися хребет, виникає сутулість. Все це шкодить здоров’ю.

Причини невірної постави:
1. Звичка стояти з опорою на одну ногу
2. Хода з опущеною головою
3. Одностороннє обтяження
4. Звичка сидіти на краю стільця
5. Високій стілець, стіл
6. Дуже м’які меблі, постіль, подушка
7. Звичка спати в одній позі, на одній стороні.

Основним засобом профілактики сколіозу служать фізичні вправи, що сприяють рухливості грудної клітки, зміцненню м’язів спини, міжлопаткової зони, живота, а також усунення причин виникнення неправильної постави.

Рекомендації батькам:
Виробляйте у дитини правильну поставу: трохи піднесена голова, розгорнуті плечі, за які не виступають лопатки, лінія живота, не виходить за лінію грудної клітки.

Робоче місце та інші меблі повинні відповідати зросту і віку дитини. Відстань від столу до очей не повинно бути менше 30см.
Дитяче ліжко не повинна бути занадто м’якою. Якщо можливо, придбайте ортопедичний матрац. Подушку краще вибирати середніх розмірів.
Не дозволяйте дитині дивитися телевізор або читати, лежачи на боці.
Нерухомо сидіти рекомендується не більше 20 хвилин. Щоб розслабити м’язи і запобігти розвитку сутулості, слід якомога частіше вставати, хоча б на півхвилини – хвилину. Сидячи, нехай дитина змінює положення ніг: ступні поруч або розлучені, вперед або назад.
“Правильно” сидіти теж потрібно вміти. Сидите на стільці ближче до краю, коліна намагайтеся тримати зігнутими під прямим кутом, спину випрямити, лікті покладіть на підлокітники, щоб по можливості зняти навантаження з хребта.
Заохочуйте рухову активність дитини, віддавайте перевагу ігровим видам спорту. Корисними будуть ранкова гімнастика, загартовування, біг, ходьба на лижах, плавання.
Заняття фізкультурою при неправильній поставі підвищать загальний тонус організму, поліпшать функції дихальної, нервової та ендокринної систем, виховають вольові якості.
При сколіозі дитині не рекомендуються несиметричні види спорту (бадмінтон, теніс, художня та спортивна гімнастика), так як вони можуть справити негативний вплив на деформований хребет.
Позитивний ефект при сколіозі дає плавання. При цьому захворюванні найчастіше практикують брас на грудях з подовженою паузою ковзання. Батерфляй і кроль при сколіозі не рекомендуються. Ці стилі плавання збільшують скручування хребців і гнучкість хребта. Можна застосовувати їх окремі елементи.
Дитині, у якого вже є ознаки сколіозу, слід взяти за правило регулярно виконувати не тільки вправи загальнозміцнюючого характеру, але і спеціальний курс, який необхідний для зміцнення м’язів преса, спини і грудей, поліпшення постави і трофіки тканин.
Не рідше ніж раз на 3 місяці доцільним буде проходити курси електростимуляції м’язів. Природно, попередньо проконсультувавшись з ортопедом. Прогрівання вздовж хребта зміцнять природний м’язовий корсет. Однак слід пам’ятати, що така процедура носить підтримуючий, а не лікувальний характер. Виправити деформації на ранніх стадіях може лікувальний масаж або операція – на наступних.
Варто звернути увагу на меню дитини. Збалансоване харчування благотворно впливає на структуру м’язів і кісток. Добовий раціон білків тваринного походження повинен становити 100 грам. Солі кальцію і фосфору в організм повинні надходити з натуральних харчових продуктів, але не у вигляді чистих солей. Дітям у достатній кількості корисні молочні продукти, риба, овочі і фрукти.

Вправи для формування правильної постави
1. Початкове положення: стоячи біля стіни, притулившись до неї спиною, литкових м’язах ніг і п’ятами. Потім, зберігаючи рівну правильну поставу, зробити кілька кроків вперед.
2. Початкове положення: лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Голова, тіло і ноги складають єдину пряму лінію. Потім підняти голову і плечі і повернутися у вихідне положення.
3. Початкове положення: лежачи на спині, руки вздовж тіла, поперек притиснутий до підлоги. Потім встати і прийняти правильну поставу.

Вправи для зміцнення м’язового корсету
1. Початкове положення: лежачи на животі, руки під підборіддям. Потім покласти руки на пояс, підняти голову і плечі, лопатки з’єднати і утримувати таке положення кілька секунд.
2. Нерізкими рухами піднімати руки вгору, в сторони і опускати їх на плечі.
3. Сидячи на підлозі, не поспішаючи, по черзі піднімати прямі ноги, не відриваючи при цьому таз від підлоги.
4. Виконувати попередню вправу, тільки піднімати обидві ноги одночасно і утримувати їх в піднятому положенні на 10-15 секунд.

Ці вправи носять загальнозміцнюючий характер і виконуються 1-2 рази на день. Для профілактики сколіозу фахівці рекомендують до гімнастики додати ходьбу на свіжому повітрі (бажано в парку або в хвойному лісі), біг підтюпцем і плавання.

Маленькі хитрощі батькам (фізичний розвиток)

Борг батьків – зміцнити здоров’я дитини в даний момент і забезпечити сприятливий розвиток дитячого організму в майбутньому. Нормальний розвиток і стан здоров’я забезпечується створенням оптимальних умов, тобто організацією правильного режиму.

Твердий режим дня, встановлений відповідно до вікових особливостей дітей, – одне з істотних умов нормального фізичного розвитку дитини.

Інтерес дитини до фізичних вправ формується спільними зусиллями вихователів та батьків. Спортивний куточок вдома допомагає розумно організувати дозвілля дітей, сприяє закріпленню рухових навичок, отриманих в дошкільному закладі, розвитку спритності, самостійності.

Обладнати такий куточок нескладно: один інвентарь можна придбати в спортивному магазині, інші зробити самим. У міру формування рухів і розширення інтересів дитини куточок слід поповнювати складнішим інвентарем різного призначення.

Існує безліч способів, що забезпечують фізичний розвиток дітей: спільні рухливі ігри і фізичні вправи, загартовування, зарядка, заняття в спортивних секціях, сімейний туризм і ін.

Але найбільш оптимальних результатів у фізичному розвитку дитини в домашніх умовах можна домогтися, поєднуючи спільні рухливі ігри з заняттями на домашньому фізкультурно-оздоровчому комплексі, що включає різноманітні спортивні снаряди і тренажери. При цьому дитина отримує унікальну можливість самотренування і самонавчання незалежно від погодних умов, наявності вільного часу у батьків.

Довіряйте своїй дитині! Якщо він чи вона відмовляється виконувати якесь ваше завдання, не наполягайте і не змушуйте його.

Підтримуйте будь-яку розумну ініціативу дитини: «Давай я тепер буду з гірки кататися!» – «Давай!» Підтримувати бажання дитини займатися фізкультурою можна різними способами.

Пропонуємо вашій увазі маленькі хитрощі, які допоможуть зробити домашні заняття цікавими і корисними:

Для занять слід використовувати якомога більше допоміжних засобів: іграшок, повітряних кульок і т.д. Вони допоможуть привернути увагу, будуть стимулювати дітей до виконання різноманітних вправ.
Для створення радісного настрою увімкніть музику. Під час занять обов’язково розмовляйте з дитиною, посміхайтеся йому: «Молодець, ти вже майже до самого верху драбинки доліз!»
Вправи бажано проводити в ігровій формі. Наприклад, дорослий говорить: «Сьогодні ми з тобою підемо в гості до білочки. Ось тільки будиночок її далеко-далеко і високо-високо, на самій верхівці старої сосни. (Подальший текст супроводжується спільним виконанням рухів з дитиною.) Спочатку ми підемо через болото (ходьба по диванним подушкам), потім перейдемо через бурелом (ходьба, переступаючи через кеглі, кубики), потім проліземо через лисячу нору (пролізти під два стільці, складених разом ) і заліземо на верхівку сосни. Там руда білочка живе, нас з тобою в гості чекає.
Інша форма роботи з дітьми старшого дошкільного віку – влаштовувати змагання за принципом «Хто швидше добіжить» або організувати сюжетну гру за мотивами літературного твору з вплетеними в сюжет фізичних вправ.
Займаючись і граючи разом з дитиною, допомагаючи йому самостійно підтягнутися, залізти до верху драбинки, перестрибнути через кубик, ви даєте йому можливість захоплюватися вами: «Який мій тато сильний! Яка моя мама спритна!»
Поступово спільні заняття фізичною культурою стануть щасливими подіями дня, і дитина буде чекати їх з нетерпінням і радістю.

Середня тривалість занять становить 20 – 30 хв.
Ні для кого не секрет, що фізичний розвиток має виключно важливе значення для правильного росту і розвитку дітей. Формування кістково-м’язового апарату, правильний розвиток дихальної системи, серця і всіх внутрішніх органів вимагає посильних і відповідних віку фізичних навантажень.

Скарбничка реабілітолога